?

Log in

Previous Entry | Next Entry

Before beginning

 

Привіт, Елвіс! Твоя музика крута! Ні,
серйозно. Спершу я думала, що ти просто ікона, а потім скачала всю твою
дискографію і витратила не один вечір на те, щоб її переслухати. Якщо чесно,
поки що навіть не дійшла до останнього альбому (здається, 2003-го року). А
ще  - і я дуже за це прошу вибачення – я
завжди плутала тебе з Елтоном Джоном. Та зовсім недавно одна деталь з біографії
цього чувака змусила мене запам’ятати різницю між вами (думаю, саме зараз він
десь кохається з цією «деталлю»). Ось, тому тепер я знаю чітко – ти крутий
рок-н-ролла, Елвіс!



Знаєте, а музика – це ж щось таке божественне,
чи як. Взагалі, про музику можна сказати лише музикою, так само, як про погляд
– поглядом. Ну, справді. І то лише вона може, з іншого боку, розказати про
абсолютно все на світі (крім погляду). Запитайте професійних музикантів та
дискограферів, а ще композиторів не забудьте, чи є де-небудь в світі яка-небудь
річ, про яку не гралося??? Та ж музика виникла, вибачте за ремінісценції, ще в
ритуалах перших Гомо Сапієнсів! Вони-то думали, що танцюючи і співаючи, можуть
зв’язатися з духами, що керують природою, увійти з ними в контакт і якось
повпливати на їхні іноді дуже навіть жорстокі вчинки, щоб трошечки пом’якшити
собі те тубільне або ж кочове життя. Загалом, може таке бути (оцього я вам
точно не скажу – що не читала, те не читала), що музика з’явилася до того, як
люди почали спілкуватися між собою, а мелодії – задовго до найдавніших письмен!



А тепер уявіть собі життя без ваших айподів,
емпетри, на крайнє, мобілок із вмонтованими плеєрами типу Вокмен і тд і тп. Ну,
уявили? Чорта з два! Якщо раніше рулив вініл – тепер рулить цифрова і яка там
іще електроніка. Але шоу-бізнес зі шкури рветься геть, аби створити – точніше,
родити – якийсь новий хіт. Вони, щоправда, проходять один і той же шлях. Спершу
добряче розкручуються радіостанціями (а тепер ще й Майспейсами, Фейсбуками і
Вконтактє), потім виходять на тіві, тоді займають якісь там місця в чартах
хіт-парадів, бла-бла-бла. Врешті-решт починають всім набридати, і років через десять
десь можуть бути прокручені на вечірці 80-х, 90-х, а скоро то вже буде 2000-х,
2010-х і так до скону людства.



Я ще деколи думаю, що апокаліпсис буде, коли
люди перестануть цікавитися музикою. В сенсі, взагалі на неї заб’ють,
повидаляють нафіг з мобільних, з ноутів, зі сторінки Вконтакті. Коли гаражі не
будуть забиті новими рок-панк-групами. Коли навіть футболки з Хімом чи Кенібал
Корпсом не будуть купувати в одиночних кіосках на ринках, а ті, що вже куплені
– підуть на ганчірки для підлоги… 
Врешті, така доля чекає багато на що – лише не на музику. Я сама буду за
це стояти. От ні на які мітинги я не виходила в своєму житті - а тут вже,
вибачте, не дам заховати в землю те, з чого все починалося. Я розумію, що
комунізм вбив Бога, а постмодерн вбиває мене як автора, але музику – нііііі…
Ліпше мене вбийте. Ну хто ви без неї? Повітря без кисню. Бублик без дірки. Риба
без мовчання. Ви навіть не ніхто, бо ніхто – це вже хтось. Там і слова не
підбереш, бо кожне слово щось має за собою, як не сам предмет, то хоч його
тінь. Тому я й словами не виражу, ким ви станете без музики.



Я вже й не намагаюся повернути вас до
справжньої музики. Ой, не треба тут починати заливатися про те, що в кожного
свій смак і кожен вибирає іншу музику. Я все одно виступатиму за класичну
музику + рок-н-ролл як основу всього! Тому що без класики не було б вашої
попси, а без попси -  довбаного ар-ен-бі
і тд. Взагалі то все дивно – людям вічно чогось не вистачало і вони створювали
все нове і нове. Я, начебто, ніколи не була проти будь-якого прогресу і
процвітання. Але стосовно музики – ви таки трохи переборщили. Треба було
зупинитися. Серйозно. На рок-н-роллі. Це був ваш найвищий ступінь розвитку,
розумієте? Далі пішов зворотній відлік. Тому що, якщо поспостерігати за тим, у
що перетворюється ваша музика – хочеться повішатися. Звичайно, багато в чому ця
«музика» показує вашу поступову деградацію. Але ж майте совість! Дайте дітям
послухати Моцарта – і в нашому світі запанує мир! Якщо ж вони будуть рости на
тому всьому непотрібі, яке продюсирують сучасні невдахи, які навіть дружини
собі нормальної не можуть знайти, тому вічно шляються по сторонам, - то яка там
в біса музика може бути, яке виховання? І що з цих дітей виросте? Я навіть не
кажу «хто» - ХТО може вирости на етюдах Шопена і баритоні Елвіса, розумієте? Ви
хоч щось розумієте?



А, точно, я забула. Думки мої заплутані,
нічерта незрозуміло. Та то таке, зі мною це все життя трапляється. Іноді наче
розмовляєш з людьми людською ж мовою, українським своїм суржиком – а вони
дивляться на тебе, наче ти проповідник із Франції 14 століття, чесне слово!
Люди, я ж просто вам розказую якісь мудрі думки з книжок чи з мого власного
досвіду. Ви ж не дивіться, що на вигляд я навіть на 18-річну не тягну – мені
чомусь здається, що я вже старію, і що я прожила років 30. Херове відчуття,
чесно. Скоро почнеться криза середнього віку. А з мене ще підлітковий
максималізм як належне не вивітрився. Зле воно так в мені по’єднується.



Та я ж не вам пишу – я для себе пишу,
розслабтеся. Щоб я колись та й для когось писала, пхе. Я не мастак в поезії,
пишу нормально собі прозою. Мої навушники більші за мою голову, але записи
Преслі затихі, тому я відчуваю себе погано. Після двох днів перегляду
Каліфорнікейшена мене таки проперло на те, щоб хоч щось накалякати. Так, інакше
це не назовеш. Ну, зливаю, як воду в унітазі, свою душу в слова. Ну хіба це
нормально? Де ті кляті друзі чи хто там ще має бути, аби вислухати мої соплі в
такий період життя, коли депресняк – краще, ніж нормальний щасливий стан. Та й
самотність в моїй душі вже, як у себе вдома. Я їй так і сказала: чувіха, роби,
що хочеш! можеш собі там кави заварити, покурити, не знаю, віскаря налий. Хех,
цей довбанутий Ворд виправляє мої слова в чортзна-що! Чому всім можна мене
виправляти? Я ж не давала на те дозволу? Всі, кому не лінь, лізуть до мене зі
своїми порадами, підбадьорюють, жаліють. Чооооорт, як це все дістало. Мені ж
просто треба нормальна компанія людей, які менше вийобуються – більше
розслабляються зі мною разом, а не так, що я десь в кутку сиджу і пивом давлюся.
І ще б не заважав якийсь «залицяльник». Серйозно, набридло самій бути. Я ж
самотності не просто так здалася, клянусь ! Ми довго воювали. Скільки пива
випито, аби здаватися їй щасливою – вона ж цього найбільше боїться і одразу
зникає. Але врешті я здалася, так, це був провал. Просто інакше я б спилася.
Добре хоч мене ніколи не тягло до наркоти, а то вже б загнулася десь на
смітнику…



Таке-от, такі мої роздуми, хоч я й не люблю
думати, але іноді то корисно – побалакати самій з собою. Мені ж все одно ніхто
не відповість. Та ніхто й не стане цю херню читати. Якби Елвіс почитав… Думаю,
мене б він, як колега, зрозумів би на всі 1000! Тааак, він точно. А ви – ні! А
ну, чи хто-небудь взагалі добереться до закінчення цього посту. Тоді можете
подивитися на себе в дзеркало, посміхнутися і сказати: я – уйобок! Знаєте,
чому? Бо щасливі, задоволені життям люди, а ще – не самотні – зараз десь
шляються, а не сидять перед компом і не втикають на мою сторінку! Розумієте хоч
це? Я ж така сама. Тому й сиджу. А наче ж то життя – у наших руках, да? Так
хулі ми нічого не можемо змінити? Чекаю якогось випадку? Чхала я на ваші
випадковості! Я хочу сама керувати своїм життям. Тому й пишу… Бо коли пишеш
якийсь роман чи що інше – ти відчуваєш себе богом-творцем, бо ти і тільки ти
вирішуєш, чи влюбиться в наступну мить цей персонаж, чи ні. А ще, ти придумуєш
собі ідеальні обличчя й ідеальні фігури, суперкруті характери і так далі. А
негативні персонажі в тебе завжди з крючкуватим носом, горбом на спині, і
вдягнуті в довгий темний плащ. Що, не так? Ну, може щось я не вгадала, але ідея
така.



Просто ми не в змозі ніхрена змінити. Ні в
собі, ні в комусь, ні в цьому довбаному світі. Так воно вже закладено спочатку.
Хоча, де початок, де кінець – теж ніхто не знає. Все, я перестаю матюкатися. Я
стаю дівчинкою, з якої можна брати приклад. Не вірите? Тоді чекаю вашого
дзвінка з іншою пропозицією! Цілую вас, жевжики!

Profile

alina_rozanova
alina_rozanova

Latest Month

August 2011
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
Powered by LiveJournal.com